Рангові військові відзнаки УСД

Рангові військові відзнаки Збройних сил Української Соборної Держави - знаки на форменому одязі військовослужбовців ЗСУ, Державної варти та козацького резерву, які показують їхні персональні військові звання.

Єдина система позначок військових звань на погонах була введена за поданням гетьмана Данила Скоропадського наказом Міністерства оборони УСД № 214 від 18 листопада 1940 року і не зазнала з того часу істотних змін.

Історія

Різнобій в системах знаків розрізнення республік УСД, успадкований в силу історичних причин з часів Визвольної війни, не сприяв відчуттю єдності українського війська, виражаючи не стільки ідею соборності, скільки типологічну подібність до "клаптикових імперій". Тому прагнення до певної уніфікації визрівали "знизу". Прикладом символічного кроку в цьому напрямку можна вважати однострій резерву Українських Січових Стрільців, де старшинські нарукавні знаки, подібні до аналогів Української Галицької Армії, дублювалися позначками в петлицях, що синтезували австрійську традицію (шестипроменеві зірки) з системою кодування військових звань, застосованою в петлицях Армії УНР (з "крапками" замість зірок і трохи іншим компонуванням). Також загальнодержавною була система кольорів за родами зброї, що була прийнята ще за часів Першого гетьманату (певною мірою наслідуючи систему колишньої Російської Імперії) й з незначними змінами та доповненнями підтверджена Наказом від 8 січня 1919 року. На момент реформи рангових відзнак вона виглядала таким чином:

     Загальновійськовий колір      Піхота, мотострілецькі та десантні війська      Артилерія та протиповітряна оборона      Кіннота      Танкові і залізничні війська      Повітряна фльота      Інженерні і технічні частини      Медична і санітарна служба      Ветеринарна служба      Штаби і головні управління      Корпус військових топографів      Військові юристи

     Державна варта (в т.ч. кордонна служба)

Наказом № 214 до всіх одностроїв (різноманітність яких поки що не уніфікувалася) вводилися нараменники (погони), скасовані в кінці 1918 року з приходом до влади Директорії. Українське суспільство на той час давно перехворіло неминучою "лівизною", і самі по собі погони не викликали суттєвих заперечень. Більш сумнівним у контексті проросійських симпатій і перших кроків Данила Скоропадського виглядало те, що реформа фактично розповсюдила систему рангових відзнак донських і кубанських козаків, тобто трохи змінену імперську. Від погон Першого гетьманату, спадщина якого декларувалася в преамбулі, залишились лише ромбовидні зірочки (для регулярного війська, Державної варти та козацтва УНР) і позначки для отаманної старшини, доповнені порівняно з оригінальною системою. Ця еклектика спричиняла деяку суперечливість: погонами без зірочок для сотенної та булавної старшини позначалося найвище звання в категорії, а для отаманної старшини - найнижче.

Гетьманом же підкреслювалась демократичність нової системи. Всі звання від ланкового до полковника кодувалися за допомогою однакових трьох елементів: широкий та вузький галун (басон для повсякденної форми), золотистий (для ЗСУ крім кінноти) або сріблястий (для кінноти, Державної варти та козацтва), та металева зірочка (срібляста з золотистим галуном і золотиста з сріблястим). Лише для отаманної старшини передбачався окремий тип погона з вже вшитою галунною зубчаткою та особливими позначками. Звинувачення в зросійщенні відкидалися тим, що за Наказом навіть погони донського та кубанського козацтва піддавалися подальшому розподібненню від імперських: зірочки віднині вимагалося носити за загальним правилом, тобто вздовж погона, а не за російським взірцем - дві вздовж вузької сторони і три трикутником (але донцями і частиною кубанців ця вимога систематично ігнорувалася аж до початку подій 1944 року).

Кольорове кодування за родом зброї переносилося на погони без змін. Для козацького-стрілецького резерву вводилися єдині республіканські кольори, причому задля економії використовувалися ті ж самі погони (муфти на клапани і нашивні для парадних мундирів, зимових курток та шинелей), що для ЗСУ (показано також типи зірочок до їхньої уніфікації в другій половині 1940-х):

     УНР      ЗУНР      УНРР      КНР      РВД      КУ

Куратори від МВД в козацько-стрілецьких підрозділах носили помаранчеві держвартівські погони та петлиці при республіканських кольорах для інших елементів однострою. Кольорові петлиці після впровадження погонів залишалися лише для козацько-стрілецького резерву, Державної варти, медичної та ветеринарної служб, а також спеціальних військ з емблемами (емблеми ж загальновійськових служб відтепер кріпилися просто на вилогах комірців). Всі системи рангових петличних позначок скасовувалися - тобто навіть за наявності петлиць вони стали або порожніми, або з самими емблемами, які відтепер переносилися й на лівий комір, де раніше розташовувалися рангові відзнаки, а в частинах УГА вперше впроваджувалися на цьому місці. Різні ж системи нарукавних рангових позначок тимчасово залишалися, хоча вже наступного року будуть уніфіковані для рядовиків і підстаршини. Для старшини Військово-морських сил (крім берегових частин) залишені без змін чинні погони з позначками, аналогічними нарукавним, тоді як для матросів і підстаршини погони вводилися за зразком військових.

Польовий варіант рангових відзнак було затверджено ще за Данила Скоропадського, але у військо вони не надійшли до початку бойових дій 1944 року (через це їх також не було в сепаратистів). Тому вони не асоціюються з ім'ям одіозного гетьмана, крім того, значно відрізняються від російських - і ці обставини час від часу (особливо за гетьманатів Стецька та Чорновола) ініціювали ідею уподібнення повсякденних та парадних погонів польовим (а також поліційним). Проте всі проекти були забраковані Міністерством оборони - одні через недостатню різницю між погонами козаків та старшини, інші через здорожчання виготовлення (планки замість галунів для старшини). Під кінець XX століття проблема подібності до імперських погонів фактично втратила актуальність: вже в 1980-х роках у Російській імперії впроваджуються великі зірки для штабс-офіцерів і скасовуються прогалини, а створення ССКР призвело до ще радикальніших змін.

В 1943 році погони з ранговими відзнаками було введено також для поліції. Положенням про збройний та службовий однострій 1950 року заборонялися погонні відзнаки силовикам, службовцям і посадовим особам будь-яких відомств та структур, крім ЗСУ та МВС, а також вихованцям початкових військових шкіл. Тому для них продовжували розвиток системи петличних і нарукавних відзнак, започатковані на межі 1910-20-х років.

Таблиця рангових відзнак

Парадно-повсякденні погони і нарукавні нашивки показано на прикладі мотострілецьких військ. Для кінноти, Державної варти і козацько-стрілецького резерву кольори галунів (також підстаршинських шевронів і нарукавних кіс старшини) та зірочок інвертовані. До 1972 року на козацьких і підстаршинських одностроях Державної варти були ґудзики з держвартівською емблемою.

Код ГВА	Звання	Повсякденний погон	Польовий погон	Нарукавний знак
OR(D)	Рекрут
OR-1	Козак
OR-2	Ланковий
Підстаршина
OR-3	Ройовий
OR-4	Гуртковий
OR-5	Чотовий
OR-6	Бунчужний
OR-7	Молодший значковий
OR-8	Значковий товариш
OR-9	Старший значковий
Сотенна старшина
OF(D)	Підхорунжий
OF-1a	Хорунжий
OF-1b	Чотар
OF-2	Сотник
Булавна старшина
OF-3	Підосавул
OF-4	Осавул
OF-5	Полковник
Отаманна старшина
OF-6	Бунчужний отаман
OF-7	Отаман
OF-8	Кошовий отаман
OF-10	Наказний отаман (Гетьманський легат)
	Гетьман (Верховний Головнокомандувач)

Курсанти юнацьких шкіл носять вузький галун вздовж погона по центру, військово-морських - срібну кітвицю на матросько-підстаршинських погонах (поверху нашивок, якщо є).

Особливості нашивок формувань МВС

Підприємствами Військторгу виготовляються чотири типи срібного галуна і відповідного їм світло-сірого басона:

• вузький "козацький" - аналог вузького військового, але з сріблястої нитки. Використовується кіннотою ЗСУ та козацько-стрілецьким резервом;
• вузький держвартівський - рівний шириною вузькому військовому, має особливий рисунок (з вертикальним членуванням та діагональними перехрестями в сегментах). Використовується Державною вартою, поліцією, а також Донським козацтвом;
• широкий "держвартівський" - аналог широкого військового (рисунок "старшинська зубчатка"), але з сріблястої нитки. Використовується кіннотою ЗСУ та Державною вартою;
• широкий козацький - вужчий від військового на 4 мм, з особливим рисунком. На старшинськх погонах розташовується таким чином, щоб прогалини дорівнювали військовим, а різниця приходилася на краї, створюючи таким чином специфічний "козацький кант".

Єдиний зразок широкого козацького галуна офіційно витіснив галуни з "полковими рисунками". Проте на Кубані вони продовжують виготовлятися приватним порядком і носяться булавною козацькою старшиною, а також як індивідуальна заохочувальна відзнака для сотенної. Козаки РВД використовують держвартівський галун замість вузького козацького з другої половини 1940-х, щоб відрізнятися від сепаратистів.

Кіннота як рід зброї в Україні ХХІ століття презентована єдиним Київським Кавалерійським полком, який обслуговує церемоніальні та кінематографічні потреби. Він носить "козацький" вузький галун і "держвартівський" широкий - фактично ж срібний варіант військового галуна, який і належить кінноті за чином (срібний галун було встановлено задля необхідного контрасту з жовтими погонами).

Для голів КНР та РВД, які мають посадове звання "козацький отаман", аналогічне бунчужному отаману, виготовляються спеціальні погони відповідно малинового та синього кольору з срібною галунною зубчаткою.

Поліційні рангові відзнаки подібні до польових, але лише з вузьким галуном: аналог чотового в поліційній системі рангів відсутній, а старші офіцери замість широкого використовують два вузькі, причому зірочка полковника розташовується не під, а між ними. Загальна поліція носить на вузьких погонах-клапанах (чорних або темно-синіх, залежно від структури) держвартівський галун і сріблясті зірочки, транспортна - золотий військовий галун і золоті зірочки.