Козацько-стрілецький резерв УСД - сукупність територіальних військово-міліційних громад і особливий соціальний стан в республіках Української Соборної Держави. В мирний час підпорядковується Міністерству внутрішніх справ і несе задачи територіальної оборони та патрулювання під час надзвичайних ситуацій, а також охорони правопорядку в сільській місцевості та участі в органах місцевого самоврядування. За умов військової мобілізації рішенням Уряду найбільш вишколені підрозділи можуть перепідпорядковуватися Міністерству оборони і залучатися безпосередньо до бойових дій.
Історія[]
Козак у кордонній охороні, 1918 рік
Нове українське козацтво на межі 1910-20-х рр. склали:
- Українські Січові Стрільці. Cформовані в листопаді 1917 році з вiйськовополонених українців Австро-Угорщини як Галицько-Буковинський курінь Армії УНР під командуванням колишнього штабс-капітана російської армії Григорія Лисенка, з січня 1918 року - Євгена Коновальця. Після звільнення Києва здійснює в місті охорону порядку, розгорнувшись в полк з трьох тисяч чоловік, серед яких близько половини місцевих. Роззброєний після гетьманського перевороту, в кінці серпня відновлюється як Окремий загін Січових Стрільців у Білій Церкві. В листопаді очолює антигербелівське повстання, в процесі якого розгортається в дивізію. В травні 1919 року об'єднується з Першою бригадою Українських Січових Стрільців (на базі колишнього Легіону УСС) у складі Галицької Армії, командування від Коновальця, який посів у складі Директорії, до серпня було передане полковнику фон Габсбургу-Вишиваному. Січові Стрільці стануть головною ударною силою Другого Зимового походу. Після закінчення бойових дій реформуються в Стрілецький резерв територіальної оборони ЗУНР (в якому відновлюються петлиці з зірочками колишнього австрійського зразку замість "зубчаток" УГА) під юрисдикцією Міністерства Внутрішніх Справ у взаємодії з Державною вартою. Стануть зразком козацької організації мирного часу для інших суб'єктів УСД.
- Вільне Козацтво. Виникає в процесі розвалу російської армії з лютого по травень 1917 року як сили територіального громадянського захисту. Основні організаційні положення сформовані в квітні на Першому з'їзді Звенигородського повіту, там же було обрано головою Семена Гризла. Закладена організаційна структура давнього козацького зразку послужить (в плані назв підрозділів і посадових звань) основою майбутньої Української армії і беспосередніше - козацьких формувань мирного часу. 3(16) — 7(20) жовтня 1917 року Всеукраїнським з'їздом Вільного Козацтва в Чигирині обрано Генеральну раду Вільного Козацтва, безпосередньо підпорядковану Центральній Раді, Почесним отаманом Вільного козацтва став командувач 1-го Українського корпусу генерал П. Скоропадський, а фактичним головою - наказним військовим отаманом і генеральним писарем - І. Полтавець-Остряниця. 13 листопада 1917 року Генеральний Секретаріат затвердив Статут Вільного Козацтва на Україні, який регламентував їхню організацію та діяльність. Брали активну участь у гетьманському перевороті. Виконувало правоохоронні та військово-вишкільні функції, а з наближенням фронтів - безпосередню участь у бойових діях разом з регулярною армії. Після війни об'єднане з колишніми Січовими Стрільцями з Наддніпрянщини, а також Окремими Причорноморськими загонами Зеленого Козацтва, і підпорядковане Міністерству Внутрішніх Справ.
- Зелене Козацтво. Утворене в січні-лютому 1919 року об'єднанням підрозділами червоного козацтва Юрія Коцюбинського, які підтримали антибільшовицьке повстання в УНРР, з військами Данила Терпила (отамана Зеленого). До середини квітня виступали як самостійна "третя сила", стримуючи наступи більшовиків і Добровільчої армії, але без взаємодії з Армією УНР, до якої дотримувалися тактичного нейтралітету (з окремими випадками "дружнього вогню", ініційованими з обох боків). Усвідомлення старшиною Зеленого Козацтва разом з ВУЦВК Рад у Харкові необхідності об'єднання зусиль заради збереження України посеред двох вогнів стає рішучим чинником, з одного боку, для входження Української Народної Республіки Рад до складу УСД, з другого - для остаточного визначення архітектури держави як м'якої федерації суб'єктів з різною системою державного устрою, що припинить унітарізаційні процеси в УСД і зміцнить самоуправління Західної Області, яка згодом відновить назву ЗУНР. Після воз'єднання продовжує діяти як окремий козацький корпус, зберігаючи відзнакою зелені стрічки, об'єднує під собою повстанські загони на Півдні. До 1921 року крім УНРР розгорталися також у материковій Таврії, де по тому будуть реорганізовані в Азовську Народну Міліцію, чий подальший розвиток піде вже за іншими принципами.
Аграрна реформа гетьмана Вишиваного гарантувала можливість отримання безземельними учасниками бойових дій ділянки від двох гектарів. Учасники козацьких формувань, як і УБД, що приєднувалися до них вже після демобілізації (з дозволу загальних зборів козацьких громад) оподатковувалися по дуже низьким тарифом і мали широкий пакет соціальних пільг за умов висунення від кожного господарства або від кожного пайовика колективних козацьких господарств (козгоспів) щонайменше одного учасника регулярних навчальних зборів та патрулювань з власним обмундируванням, зброєю, а для кінних частин і конем (за додаткових надавалися нові пільги). Така система сприяла як підтриманню боєздатності військового резерву, так і зміненню соціально-ментальної атмосфери українського села.
Пізніші суб'єкти Української Соборної Держави привнесли усталені козацькі структури:
- Кубанське козацьке військо інтегроване в Кубанську Законодавчу Раду ще в вересні 1917 року. Після антиденікінського повстання в листопаді 1919 року військовим отаманом (з 1928 року - козацький отаман) стає за посадою новообраний голова Кубанської Законодавчої Ради.
- Донське станичне козацтво як резерв регулярної Донської армії юридично було реорганізоване законодавством Всевеликого Війська Донського, в цілому зберігаючи структуру російських часів. На відміну від інших козацьких громад з вибірністю старшини знизу доверху, полковники тут призначалися головою РВД (хоча на практиці переважно затверджувалися обрані кандидатури). Цей порядок зберігався заради більшого авторитету наказної старшини від вищої влади в очах донців, а після 1944 року - через загрозу сепаратизму.
В 1939 році створено резерв Карпатських Січовиків за зразком Січових Стрільців УНР і під їхнім інструктажем.
Завдання і організаційні принципи[]
Козацькі погони:
1 - Урядник РВД, 2 - Осавул УНР
Функцією козацько-стрілецького резерву в мирний час є взаємодія з Державною вартою і поліцією в охороні громадського порядку на рівні підконтрольних територіальних одиниць та охороні державного кордону, а також важливих об'єктів і комунікацій, посиленого патрулювання об'єктів і територій, що постраждали від стихійного лиха чи катастрофи. В окремих регіонах та суб'єктах УСД козацтво може інтегруватися в органи місцевої влади або місцевого самоврядування різних рівнів. В особливі періоди на нього додатково лягає завдання захисту державного кордону, забезпечення умов для надійного функціонування органів державної влади та військового управління, стратегічного (оперативного) розгортання військ, оборони важливих об'єктів і комунікацій, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними формуваннями агресора, антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями, ротації з військовими підрозділами.
До зняття в 1970-ті роки мораторію на продаж землі внутрішній земельний ринок існував у межах козацької спільноти, даючи можливість одним стати землевласником чи розширити приватне фермерське господарство до середнього, іншим - обернувши УБДшні два гектари в стартовий капітал, відкрити власну справу в місті, залишаючись у козацькому стані з усіма обов'язками й усіма пільгами, якими ті винагороджуються.
Крім дітей власників та пайовиків козацьких сільських господарств увійти в козацький стан можливо після мінімум трьох років дійсної військової служби з відмінними показниками, за наявності квот і рекомендації своєї кандидатури досвіченими козаками, рішенням загальних зборів підрозділу. Оскільки матеріальним стимулом для вступу в козацькі лави могли служити лише значні податкові пільги на землю та нерухомість, ця перспектива приваблювала переважно людей заможних та освічених. Освітньо-виховний рівень спадкового козацтва забезпечували козацькі школи, належна підготовка яких регулюється окремою державною програмою. Все це сприяє становленню козацтва як елітарної спільноти, подібно гвардії, незважаючи на масовість і демократичність, а контроль кураторів від Державної варти, які відряджаються безпосередньо до козацьких підрозділів, запобігає небезпеці їхньої самозамкненості.
Від війська та Державної варти козацький резерв відрізняє вибірність старшини всіх рівнів. Козацькі підстаршинські звання фактично є посадовими відзнаками, тому перехід на нижчу посаду автоматично означає пониження звання з носінням відповідних відзнак. Наявні армійські звання при цьому також не беруться до уваги, хоча відновлюються у випадку переходу підрозділу під юрисдикцію Міністерства оборони. Старшинські звання надаються при підтвердженні відповідного кваліфікаційного рівня наказами по лінії Міністерства внутрішніх справ і є валідними. Емблеми кордонної служби, служби надзвичайних ситуацій, спеціальних військ тощо носяться в козацьких петлицях теж винятково під час безпосереднього виконання відповідних задач.