В українському війську емблеми родів зброї вперше були встановлені 17 грудня 1917 р., коли генеральний секретар військових справ Української Народної Республіки С. Петлюра затвердив тимчасову форму одягу на основі російського похідного обмундирування. На відміну від російської системи, де основні роди зброї не мали власних емблем, а позначалися кольорами, в цій системі крім старих петличних емблем для спеціальних військ і родів артилерії впроваджувалися також схрещені гвинтівки для піхоти та схрещені шаблі для кінноти. 1 квітня 1918 р. наказом по Військовому Міністерству УНР був оголошений опис похідної форми Української армії. На кольорових петлицях френча мали розміщуватися затверджені «малюнки зброї».
Реформа військових відзнак часів Першого гетьманату відновила принцип російської армії з розвиненою системою кольорів родів зброї. Тому емблеми, перенесені на погони, відрізняли лише спецвійська (інженерні та технічні, кінну артилерію, панцирні дивізіони), а також військових спеціалістів (інженерів, лікарів, ветеринарів, фармацевтів).
Після приходу до влади Директорії відбувається певна конвергенція систем військових відзнак часів Першої УНР і Першого гетьманату. Знову скасовуються погони, але залишається принцип кодування родів зброї кольорами й відзначення емблемами (в прямокутних петлицях відповідного кольору) лише спеціалістів. 22 квітня 1919 року в Армії УНР і 24 квітня в УГА були затверджені кольори основних родів зброї, що з незначними змінами наслідували діючу на той час систему Першого гетьманату:
| Роди зброї | 1.04.1918 | 06.1918 | 8.01.19 | 24.04.19, УГА |
|---|---|---|---|---|
| Штаби | ||||
| Піхота | ||||
| Кавалерія | ||||
| Артилерія | ||||
| Інженерні та технічні війська | ||||
| Залізничні війська | — | — | ||
| Авіація | — | |||
| Медики | ||||
| Ветеринари | — | — | ||
| Юридична служба | — | — | ||
| Топографи | — | — | ||
| Служба постачання | — | — |
Війська ЗУНР протягом 1920-х років поступово уніфікували систему кольорового кодування з загальноукраїнською. З 1933 року блакитний колір залишився "загальновійськовим", піхоті ж був призначений, як за часи Першого гетьманату, малиновий, що на практиці візуально погано відрізнявся від штабного крапового.
Для Галицької армії загальні кольори піхоти та кінноти були інновацією, оскільки в Австро-Угорщині кольорами кодувалися полки за номерами (втім для нових піхотних полків, створених під час Світової війни, використовувався саме синій колір). Також єдиний колір (попелясто-сірий, на відміну від чорного в Армії УНР) впроваджувався для "технічної стяги". Але водночас там був успадкований традиційний для австрійської армії принцип окремих кольорів для військових спеціалістів та старшини спеціальних військ, хоча конкретні прийняті кольори відрізнялися як від неї, так і (до 1933 року) від Армії УНР. Спецпідрозділи ж позначалися в УГА не емблемами, а двохлітерним шифром на лівому рукаві: ММ («мінометці»), СП («сапери»); ПН («піоніри»); ЗЛ («залізничники»); ТҐ («телєґрафці»); РД («радіовці»); ЛТ («летуни»); СХ («самохідці»); СВ («світильники»); ЛК («лікарі»); СС («скорострільці»); ТФ («телєфонці»); МЗ («музиканти»). Петлиці УГА крім кольору родів зброї служили також ранговими відзнаками (формою та кантом), але в середині не несли додаткових позначок.
Натомість в Армії УНР і Державній варті позначки в петлицях з 1919 року стали головним способом позначення й військового звання (система крапок і смуг на лівому комірі, або на обох за відсутності емблем), й спеціальних частин та військових спеціальностей (емблема на правому). З березня 1920 року на типах однострою з погонами-хлястиками емблеми переносилися на них з обох боків, але в 1926 це було скасовано. Після запровадження в 1940 році рангових відзнак на погонах емблеми стали розташовуватися на обох вилогах коміру (в петлицях для медиків та спеціальних військ).
Нашивка-тризуб на правому рукаві відповідає кольору петлиць, а за наявності емблем доповнюється обрамленням того чи іншого кольору. Для підстаршини зсувається над ранговими шевронами. З 1943-44 років у зменшеному вигляді залишається на польовій формі єдиним елементом кольорового кодування, який при необхідності може маскуватися під погоном-клапаном, кінець якого фіксується в такому випадку на ґудзику нарукавної кишені.
Нашивки частин / бригад на лівому рукаві відрізняються за родом зброї формою, а в кольоровому варіанті для повсякденного та парадного однострою - також відповідним кольором облямівки.
Приклади:
| Роди зброї | Нашивка на правому рукаві |
Емблема на коморі, якщо є |
Форма патчу на лівому рукаві |
|---|---|---|---|
| Міністерство оборони |  |
 |
|
| Генеральний штаб |  |
| |
| Отаманна старшина |  |
 |
|
| Стрілецькі війська |  |
| |
| Артилерія |  |
| |
| Протиповітряна оборона |  |
 |
|
| Танкові війська |  |
| |
| Залізничні війська |  |
 |
|
| Автомобільні війська |  |
 |
|
| Льотний склад |  |
 |
|
| Аеророзвідка |  |
 |
|
| Частини техзабезпечення, авіація |  |
 |
|
| Частини зв'язку, авіація |  |
 |
|
| Десантно-штурмові війська |  |
Петлиці цих же кольорів без емблем |
|
| Війська спецоперацій |  |
 |
|
| Інженерні частини |  |
 |
|
| Дорожні війська |  |
|
|
| Війська зв'язку |  |
|
|
| Частини радіоелектробезпеки |  |
|
|
| Санітарна служба |  |
||
| Військові медики |  |
| |
| Фармацевти |  |
| |
| Ветеринарна служба |  |
||
| Кавалерія |  |
| |
| Інтендантська служба |  |
| |
| Логістика |  |
| |
| Військові юристи |  |
||
| Військова поліція |  |
 |
|
| Техніки |
| ||
| Музиканти | 
| ||
| Кордонна варта |  |
 |
|
Загальновійськові спеціалісти носять нашивки відповідно своєму підрозділу. Прямокутну нашивку-прапорець замість тризуба носять всі воєнізовані підрозділи поза ЗСУ як з польовою, так і з повсякденною формою. В Державної варти вона має золоте обрамлення, в козацько-стрелецького резерву - колір відповідно регіону, в інших - захисний темно-оливковий. Прикордонні частини Державної варти та козаки при несінні прикордонної служби носять поверху нього таку ж емблему, як і в петлицях.
Курсанти юнацьких шкіл на місці тризуба або прапорця мають лежачий ромб кольору роду зброї з римським числом курсу.